жовтувато
ЖОВТУВА́ТО, рідко. Присл. до жовтува́тий.
Округлились сірі, з прозеленню очі Стадницького, і над краями чоловічків жовтувато блиснули дві поздовжні риски рішучості і злоби (Стельмах, Хліб.., 1959, 431).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me