жовтяк

ЖОВТЯ́К, а́, ч.

1. Переспілий огірок, що має жовту шкірку.

— Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89);

*У порівн. Краска де й ділася — жовта, жовта стала Уляна, як жовтяк (Мирний, І, 1954, 301).

2. перен., розм. Про худу, виснажену хвору людину, що має бліде з жовтизною обличчя.

Напевне характер [у редактора] ведмежий, — зробив собі висновок Гурін. До того ж він, мабуть, хворий. Жовтяк… (Жур., Вел. розмова, 1955, 12).