1. Словник української мови в 11 томах

жриця

ЖРИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до жрець.

[Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр., II, 1951, 308);

— Ви.. жриця краси, й ваша.. жіноча задача є — все, що чисте й гарне, плекати чуттям (Коб., II, 1956, 354);

*У порівн. Пройшла [Фатьма] далі тихо і спокійно, мов єгипетська жриця (Коцюб., І, 1955, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жриця — жри́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жриця — -і. Жін. до жрець. Жриця кохання книжн. — повія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жриця — Жри́ця, -ці, -цею; жри́ці, жриць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жриця — Жриця, -ці ж. Жрица. А жриця Киприди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605. Словник української мови Грінченка