жувальний

ЖУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до жування.

Стовбняк — захворювання, при якому спостерігаються судороги жувальних м’язів (тризм), а потім і м’язів тулуба, ніг (Лікар. експертиза.., 1958, 145);

// Признач. для жування.

Дракопулос сунув моєму тестю в руки ще якісь шкарпетки і коробку жувальних гумок (Мокр., Сто.., 1961, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жувальний — жува́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жувальний — -а, -е. Стос. до жування. || Признач. для жування. Жувальний апарат — сукупність жувальних органів, які виконують спільну функцію. Великий тлумачний словник сучасної мови