1. Словник української мови в 11 томах

жування

ЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жува́ти.

Він щось дожовував і крізь жування проказав: — Ідіть до хати чай пити (Досв., Вибр., 1959, 58);

У стовбурі мозку лежать центри ссання, жування, ковтання і виділення травних соків (Анат. і фізіол. люд., 1957, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жування — жува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жування — -я, с. Дія за знач. жувати. Великий тлумачний словник сучасної мови