жувати
ЖУВА́ТИ, жую́, жує́ш, недок., перех.
1. Роздрібнювати, розминати їжу в роті.
Саїд узяв скибку чорного, як земля, хліба, вкусив один невеличкий кусінь, жував, жував і не міг проковтнути (Н.-Лев., IV, 1956, 20);
Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (Чорн., Потік.., 1956, 200);
//Стискати що-небудь у зубах, натискати на щось зубами.
Юрко від нетерпіння гриз і жував цигарку (Коз., Вибр., 1947, 43);
Гармоніст жує папіроску І підморгує хитро мені (Мал., Звенигора, 1959, 139);
*Образно. Дніпр жував лугів зелену лапу, Лащивсь до Чернечої гори (Нех., Під.. зорею, 1950, 133).
◊ Живемо́ і хліб жуємо́ — про нормальний спокійний спосіб життя.
От вони купили собі хату в тім селі, завелись хазяйством та й живуть і хліб жують (Укр.. казки, 1951, 158);
Жува́ти жу́йку див. жу́йка;
Жува́ти кло́ччя див. кло́ччя.
2. розм., ірон. Те саме, що ї́сти 1.
Дика коза унадилась до одного чоловіка в город капусту жувать (Укр.. казки, легенди.., 1957, 36);
Йому хотілося їсти, а Адольф ні разу його не почастував, хоч сам жував безперервно цілісінький день (Ю. Янов., І, 1958, 363).
3. перен., розм. Домагатися чого-небудь, аналізувати, розбирати щось, перев. настирливо, довго, нудно.
— Ей, Тетяно, Тетяно, що ви тільки собі думаєте, Гнатівно? — починає [Андрій] стиха жувати її (Вас., Талант, 1955, 14);
Цілий тиждень він лежав один на тюремній койці в маленькій камері, дивився на шматок ясного світу крізь товсті грати і жував думами пережите (Козл., Ю. Крук, 1957, 420).
Значення в інших словниках
- жувати — (роздрібнювати їжу в роті) переминати, пережовувати, розм. жмакати. Словник синонімів Полюги
- жувати — жува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жувати — див. їсти Словник синонімів Вусика
- жувати — (їжу) розжовувати, їсти, (із звуком) жвакати; (тему) Ф. аналізувати; (нудно повторювати) товкмачити, товкти, довбти, жувати жуйку. Словник синонімів Караванського
- жувати — [жуватие] жуйу, жуйеш, жуйеимо, жуйеите; нак. жуй, жуйтеи Орфоепічний словник української мови
- жувати — жую, жуєш, недок., перех. 1》 Роздрібнювати, розминати їжу в роті. || Стискати що-небудь у зубах, натискати на щось зубами. 2》 розм., ірон. Те саме, що їсти 1). 3》 перен., розм. Домагатися чого-небудь, аналізувати, розбирати щось, перев. настирливо, довго, нудно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жувати — жува́ти (пережо́вувати) жу́йку, зневажл. 1. Нудно і настирливо повторювати те саме. Я не випадково зупинився на громадській діяльності молодого композитора, бо й досі міщанин жує жуйку про його якусь “богемність” (З газети); — Дуже багато у нас слів... Фразеологічний словник української мови
- жувати — ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док. Словник синонімів української мови
- жувати — Жува́ти, жую́, жує́ш; жуй, жу́йте; жува́в, -ва́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жувати — Жувати, -жую, -єш гл. Жевать. Живуть і хліб жують, постолом добро носять. Рудч. Ск. II. 43. Словник української мови Грінченка