заарештований

ЗААРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заарештува́ти.

Нікому не дивно було почути, як у холодній верещать заарештовані баби (Крим., Вибр., 1965, 377);

У шістнадцятому році під час забастовки був заарештований [Артем] (Головко, II, 1957, 438);

// у знач. ім. заарешто́ваний, ного, ч.; заарешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом.

Гордія Байду разом з партією заарештованих привезли до Катеринослава вночі (Панч, І, 1956, 416);

// заарешто́вано, безос. присудк. сл.

За доносом провокатора Петрова всіх кирило-мефодіївців, і Шевченка зокрема, було заарештовано (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 37).