1. Словник української мови в 11 томах

забажати

ЗАБАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого, рідко кого, що, а також з інфін. або із спол. щоб. Виявити бажання що-небудь одержати, мати в своєму розпорядженні, здійснити і т. ін.; захотіти.

— Бач, вередую, поки даси ласощів. А там ще й грошей забажаю (Кв.-Осн., II, 1956, 475);

[Оксана:] От добро тобі, сестричко! Чоловік тобі усячину купує, чого б не забажала (Кроп., IV, 1959, 356);

Що громада забажає, того й пан не поламає (Укр.. присл.., 1955, 68);

Пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 27);

Хлоп’я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Гл., Вибр., 1951, 22);

[Мохаммед:] Нащо се бажання? То все одно, якби ти забажала, щоб лиш тобі самій світило сонце, тобі самій служив вогонь (Л. Укр., II, 1951, 335);

// без додатка. Виявити свою волю, наполегливість у чомусь.

Як він забажає, машина працюватиме, аж густиме (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21).

◊ Скі́льки душа́ забажа́є див. душа́;

Чого́ душа́ забажає́ див. душа́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забажати — забажа́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. забажати — див. хотіти Словник синонімів Вусика
  3. забажати — док., захотіти, запрагнути, забагти, забагнути, р. забагати, виявити бажання, ок. здумати. Словник синонімів Караванського
  4. забажати — -аю, -аєш, док., чого, рідко кого, що, а також з інфін. або зі спол. щоб. Виявити бажання що-небудь одержати, мати в своєму розпорядженні, здійснити і т. ін.; захотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забажати — Забагає печеного леду. Хоче невідомо чого. Забажалось, мов перед смертю. Цуже захотілося. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. забажати — куди́ (ті́льки) душа́ забажа́є (захо́че), зі сл. піти. Будь-куди, куди завгодно. — А після лиману? Ще кудись були наміри (податися)? — Без намірів. Куди душа забажає… Галасвіта (О. Гончар); — Ти ж, Марино, не панщанна, ти московка, вольна. Фразеологічний словник української мови
  7. забажати — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  8. забажати — Забажа́ти, -жа́ю, -жа́єш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. забажати — Забажа́ти, -жа́ю, -єш гл. Захотѣть, пожелать. Забажав неначе перед смертю. Ном. № 2692. Заморського зілля забажала. Мет. 104. Словник української мови Грінченка