забелькотати
ЗАБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. і неперех. Почати белькотати, белькотіти.
[Килина:] Ага, як непереливки, то й по-панському забелькотала! (Кроп., II, 1958, 423);
Десятник забелькотав щось так скоро, що Гнат не зразу второпав (Коцюб., І, 1955, 34);
Фельдшериця, задкуючи, забелькотіла щось знову про ліжка (Гончар, Тронка, 1963, 212);
*Образно. Застогнав глухо міст під колесами, і річка внизу забелькотіла (Головко, І, 1957, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забелькотати — забелькота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- забелькотати — -очу, -очеш і забелькотіти, -очу, -отиш, док., перех. і неперех. Почати белькотати, белькотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забелькотати — Забелькота́ти, -чу́, -ти́ш и забелькотіти, -чу, -чеш гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його. Словник української мови Грінченка