заблискотіти

ЗАБЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть, док. Почати блискотіти.

Місяць вирізувався з-за гори верха, й заблискотіли зорі на небі (Вовчок, І, 1955, 322);

Заворушилася монгольська сила, забряжчала зброя, заблискотіли до сонця мечі (Фр., VI, 1951, 82);

Обличчя Рубінове налилося кров’ю, очі заблискотіли (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5).