1. Словник української мови в 11 томах

заблискати

ЗАБЛИ́СКАТИ, аю, аєш, док. Почати блискати (у 1, 2 знач.).

В її душі неначе схопилась буря, неначе над вербами загримів грім, заблискала блискавка (Н.-Лев., II, 1956, 61);

І заблискали наші шаблі (Воронько, Драгі.., 1959, 116);

Гостя заблискала своїми здоровенними зубами на випнутих щелепах (Хижняк, Килимок, 1961, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заблискати — забли́скати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заблискати — -аю, -аєш, док. Почати блискати (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заблискати — Забли́скати, -бли́скаю, -бли́скаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заблискати — Заблискати, -каю, -єш гл. Засверкать. Серце в них розлютувалося, очі заблискали. Мог. 133. Як блискавка заблище — знай, що твоя жона в дороге убрання прибірається. Рудч. Ск. II. 102. Словник української мови Грінченка