заблимати
ЗАБЛИ́МАТИ, аю, аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.).
Хвилина — і стану я жертвою моря.. Немає рятунку… не буде… хоч зоря Заблимала вже вдалині! (Граб., І, 1959, 58);
Пізніш за всіх заблимав огник у крайній од ярів хаті (Вас., І, 1959, 300).
Забли́мати очи́ма — почати моргати від подиву, розгубленості і т. ін.; закліпати.
Кочубей заблимав очима, наче вкусив терпкої кислиці (Донч., III, 1956, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заблимати — забли́мати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заблимати — -аю, -аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заблимати — Заблимати, -маю, -єш гл. 1) Замерцать, тускло засвѣтить. 2) Заморгать. Заблимала очима. Словник української мови Грінченка