1. Словник української мови в 11 томах

забризкувати

ЗАБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Покривати бризками.

Дощ проривається в омнібус через щілини віконець й забризкує нас (Н.-Лев., II, 1956, 390);

В стегно вп’ялася [стріла], І кров забризкала штани (Котл., І, 1952, 284);

Котилися хвилі важкі, сивогриві, Забризкавши піною берег високий (Шпорта, Вибр., 1958, 34);

*Образно. Ми в ліс ввійшли… Забризкав промінь віти (Сос., Щастя.., 1962, 226).

2. перех., рідко. Бризками гасити вогонь.

Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди. Маврикій, Капітан, Іван.. залили її з шланга, а пансіонські куховари забризкали з відер (Смолич, II, 1958, 81).

3. тільки док., неперех. Почати бризкати (у 1, 2 знач.).

Хлопці забризкали водою, хлюпаючи собі на обличчя, на руки, на спину (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 6);

Видовбаний сніг грудками забризкав з-під ніг його гнідого ситого коня (Сміл., Зустрічі, 1936, 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забризкувати — забри́зкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забризкувати — Захлюпувати|ся|, обпорскувати|ся|; (брудом) задрипувати|ся|, забрьохувати|ся|, заляпувати|ся|, заболочувати|ся|; дк. ЗАБРИЗКАТИСЯ, захлюстатися, затьопатися. Словник синонімів Караванського
  3. забризкувати — -ую, -уєш, недок., забризкати, -аю, -аєш, док. 1》 перех.Покривати бризками. 2》 перех., рідко. Бризками гасити вогонь. 3》 тільки док., неперех. Почати бризкати (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забризкувати — ЗАБРИ́ЗКАТИ (покрити що-небудь бризками, краплями чого-небудь), ОББРИ́ЗКАТИ, ОБПРИ́СКАТИ, ЗАХЛЮ́ПАТИ, ЗАКРА́ПАТИ, ЗАЛЯ́ПАТИ розм., ОБЛЯ́ПАТИ розм., ОБТЬО́ПАТИ розм., УЛЯ́ПАТИ (ВЛЯ́ПАТИ) рідко, ОБЛЬО́ПАТИ рідко, ЗАЛЬО́ПАТИ діал., ЗАХЛЯ́ПАТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
  5. забризкувати — Забри́зкувати, -кую, -куєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. забризкувати — Забри́зкувати, -кую, -єш сов. в. забри́зкати, -каю, -єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. Стор. МПр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318. Словник української мови Грінченка