1. Словник української мови в 11 томах

забряжчати

ЗАБРЯЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати бряжчати (у 1 знач.).

Люлька в роті зашкварчала, Шабля в ножнах забряжчала (Бор., Тв., 1957, 119);

Раптом пролунав постріл, упали на середину хати шибки, забряжчали (Воскр., Весна.., 1939, 69);

Мати кинулася до кошика, забряжчала посудом, подала пирога (Кучер, Чорноморці, 1956, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забряжчати — забряжча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забряжчати — -чу, -чиш, док. Почати бряжчати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забряжчати — Забряжча́ти, -бряжчу́, -жчи́ш, -жча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)