забудова
ЗАБУДО́ВА, и, ж. Спорудження будівель на якій-небудь ділянці.
Зараз багато колгоспів і радгоспів ведуть забудову сіл і селищ за архітектурними планами, складеними заздалегідь (Ком. Укр., 1, 1968, 27);
Роздивилась [Клавда] по світі і взялась за спекуляцію площами під забудови (Вільде, Сестри.., 1958, 454).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забудова — забудо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- забудова — -и, ж. Спорудження будівель на якій-небудь ділянці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забудова — БУДІВНИ́ЦТВО (створення будівель, яких-небудь споруд), БУДО́ВА, БУДІ́ВЛЯ рідко; БУДУВА́ННЯ, СПОРУ́ДЖЕННЯ, СПОРУ́ДЖУВАННЯ, ЗВЕ́ДЕННЯ (як процесуальність, тривання цієї дії); ПОБУДО́ВА, ПОБУДУВА́ННЯ (як результат цієї дії); ЗАБУДО́ВА... Словник синонімів української мови
- забудова — Сукупність споруд на певній території. Прийнято розрізняти залежно від функціонального призначення, характеру ділянок, орієнтації, розпланування, віку створення будівель на: житлову і виробничу, малоповерхову, багатоповерхову і змішану... Архітектура і монументальне мистецтво