1. Словник української мови в 11 томах

забіглий

ЗАБІ́ГЛИЙ, а, е. Який, тікаючи від когось, чогось, добрався куди-небудь.

Обоє згадали, що один мірошник.., одноокий Яким, такий забіглий, як і вони, тільки з Поділля, хвалився, що знає спосіб переправити їх в Туреччину (Коцюб., І, 1955, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забіглий — забі́глий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. забіглий — -а, -е. Який, тікаючи від когось, чогось, добрався куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забіглий — Забіглий, -а, -е Забѣжавшій. Забіглі душі (з України за Дунай). КС. 1883. IV. 770. Словник української мови Грінченка