забіяка
ЗАБІЯ́КА, и.
1. ч. і ж. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися.
— Я був тоді найгірший забіяка в селі і найліпший керманич на весь Черемош (Фр., IV, 1950, 387);
Влетів у двір відомий всім забіяка Сивенко; він ще коло хвіртки зняв і кинув під паркан свитку, поплював у руки й полетів у той бік, де борюкалися між собою скілька душ школярів (Вас., І, 1959, 149).
2. ч., заст. Убивця, розбійник.
Ти.. волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш (Чуб., V, 1874, 233).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забіяка — забія́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той або та, що любить битися забія́ка 2 іменник чоловічого роду, істота убивця арх. Орфографічний словник української мови
- забіяка — див. бешкетник; непокірний Словник синонімів Вусика
- забіяка — -и. 1》 ч. і ж. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися. 2》 ч., заст. Убивця, розбійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забіяка — Привідця, заводій, заводіяка, заводця, заколотця, зачепа, чіпака, баламута, варивода, дратун, каламута, бешкетник, колотник, колотуха, сльота, див. починатель, склочник Словник чужослів Павло Штепа
- забіяка — ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика). Словник синонімів української мови
- забіяка — Забіяка, -ки м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233. Словник української мови Грінченка