1. Словник української мови в 11 томах

забіякуватий

ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, а, е. Який має схильність до бійки, часто вдається до бійки.

Тамара розхвилювалася, вона пригадала зустріч з забіякуватим хлопчиком (Хижняк, Тамара, 1959, 275).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забіякуватий — забія́куватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. забіякуватий — див. бешкетник; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. забіякуватий — -а, -е. Який має схильність до бійки, часто вдається до бійки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забіякуватий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм. Словник синонімів української мови