1. Словник української мови в 11 томах

завальний

ЗАВА́ЛЬНИ́Й, а́льна́, а́льне́.

1. діал. Якого є багато.

Пу-гу-у! — вила-гула хуртовина, заносила країну завальними снігами, замітала бездомних, розорених по лісах та болотах (Довж., І, 1958, 308).

2. діал. Який має великі розміри і велику вагу; важкий.

Коники.. сіпнули й соб і цабе, напрудились і ледве поволокли ту завальну машину (Н.-Лев., III, 1956, 168).

3. спец. Який засипається, завалюється чим-небудь (для зберігання, готування чогось).

Технологія приготування кормів здійснюється так: зерно з завальної ями норією перевантажується в зерносклад з швидкістю три тонни за 5 хвилин (Рад. Укр., 3.11 1962, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завальний — зава́льни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. завальний — -альна, -альне. 1》 діал. Якого є багато. 2》 діал. Який має великі розміри і велику вагу; важкий. 3》 спец. Який засипається, завалюється чим-небудь (для зберігання, готування чогось). 4》 Який призначений, служить для прийняття сипучого вантажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завальний — Завальни́й, -а́, -е́ = завалистий. Завальна зіма. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка