завданий

ЗА́ВДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завда́ти 1-5.

Недобре, мстиве почуття душило його [Богдана]. Палив біль щойно завданої образи (Гончар, Людина.., 1960, 21);

Йому [Т. Г. Шевченкові], завданому за писання віршів у москалі, ..довелося почути журливу пісню матроса з Островної (Мирний, V, 1955, 305);

// за́вдано, безос. присудк. сл.

— Доню моя, доню, ..Чи тебе завдано, А чи запродано (Чуб., V, 1874, 744).