заведений

ЗАВЕ́ДЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завести́¹.

Канонада не змовкає ні на мить, методично гуркаючи і гаркаючи, наче працюють колосальні каменедробильні тарани, заведені раз назавжди (Гончар, III, 1959, 239);

Спинив ще заведений в квітні мотор я (С. Ол., Вибр., 1959. 63);

— Філострате, я не хочу одступати од порядків, заведених моїми попередниками (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 297);

// заве́дено, беаос. присудк. сл.

Колгоспник побачив, що за нього турбуються серйозно.. Заведено тверде авансування грішми, хлібом (Кучер, Трудна любов, 1960, 124);

// заве́дено, безос. присудк. сл. Прийнято за звичай, правило; узвичаєно.

— Це добре у вас заведено, що цілою громадою ви своїм молодятам допомагаєте на ноги стати, — кажу я їм (Мирний, IV, 1955, 327);

Набідкалась, наплакалась мати, та хоч як їй гірко було, а мусила скоритись: батько— голова сім’ї, споконвіку так заведено (А.-Дав., Слово.., 1964, 6).

Мов (немо́в, як і т. ін.) заве́дений — який що-небудь робить без зупинки, не перестаючи.

Я розкрив рота, хотів щось сказати. Куди тобі! Як засипала [Пріська], як затарабанила, мов заведена (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18);

Гармоністи розпалилися і грали й грали, як заведені (Хор., Ковила, 1960, 45).

ЗАВЕ́ДЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заве́сти́².