завередувати
ЗАВЕРЕДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи.
Нікому ніколи не сказав [суддя] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій (Мак., Вибр., 1954, 285);
— До вас — на наступний або на третій [урок іду]. — А я тоді не захочу, — знову завередувала Пишна (Збан., Малин. дзвін, 1958, 125).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завередувати — завередува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- завередувати — -ую, -уєш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завередувати — Завередува́ти, -реду́ю, -реду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завередувати — Завередува́ти, -ду́ю, -єш гл. Закапризничать, заприхотничать, начать привередничать. Словник української мови Грінченка