заверещати
ЗАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм.
1. Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати.
— Ой павук!.. Ой лишенько! — заверещала Марта (Н.-Лев., III, 1956, 119);
Отець Кабанович.. заверещав на все горло так, аби аж до хати голос дійшов: — Чому ви на роботу не йдете? Пияки, злодії! (Март., Тв., 1954, 39);
Його [Дениса] довго не було, а тоді надворі прогримів постріл, на жіночій половині заверещали дівчата (Тют., Вир, 1964, 19);
Я — тільки втихли їхні [артистів] кроки — заверещав з радості, підстрибнув на місці і почав ганяти по кімнаті… (Сміл., Сашко, 1957, 60).
2. перен. Почати видавати різкі пронизливі звуки.
Пронизливо заверещав будильник (Собко. Стадіон, 1954, 210).
◊ Завереща́ти не свої́м го́лосом див. го́лос.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заверещати — завереща́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- заверещати — -щу, -щиш, док., розм. 1》 Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. 2》 перен. Почати видавати різкі пронизливі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заверещати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- заверещати — Завереща́ти, -верещу́, -верещи́ш, -ща́ть; заверещи́, -щі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заверещати — Заверещати, -щу, -щи́ш гл. Громко и рѣзко закричать. Як увійшла в хату, як заверещить, як засичить! Левиц. Пов. 343. Словник української мови Грінченка