завитий

ЗАВИ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зави́ти³.

Голову його вкривали коротенькі.. ясні коси, зроду завиті кучерями по всій голові (Н.-Лев., І, 1956, 116);

Сьогодні він.. примостився на окривілій веранді біля холодної, по-баранячому завитої вгорі колони (Стельмах, II, 1962, 8);

// у знач. прикм. Який має завивку.

Я трохи здивувалась, коли застала її одного разу перед свічадом, чепурну, завиту (Л. Укр., III, 1952, 619).

ЗАВИ́ТИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зави́ти³.

В нім [папері] були завиті коробки з сірниками (Март., Тв., 1954, 395);

Усі її товаришки прибиралися в капелюхи й насміхалися з Гінди, що вона у хустку завита (Кобр., Вибр., 1954, 74).