завойовництво
ЗАВОЙО́ВНИЦТВО, а, с. Насильницькі, загарбницькі дії завойовників.
Міжнаціональна дружба народів.. стала основою, одною з причин найбільшої в історії світу воєнної перемоги — перемоги над армією і ідеологією поневолення, завойовництва і національної нерівності, — над фашизмом (Смолич, Після війни, 1947, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завойовництво — завойо́вництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- завойовництво — -а, с. Насильницькі, загарбницькі дії завойовників. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завойовництво — Завойовни́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)