1. Словник української мови в 11 томах

завойовницький

ЗАВОЙО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Спрямований на підкорення силою війська країн, поневолення народів; загарбницький.

Він [Т. Шевченко] вважав, що у завойовницькій політиці Польщі щодо України були винні поміщики, ксьондзи та королі (Ком. Укр., 1, 1964, 76);

//Який здійснює завоювання (у 1 знач.).

Українці і росіяни спільно боролися проти завойовницьких полчищ Наполеона (Рад. Укр., 14.IV 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завойовницький — завойо́вницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. завойовницький — -а, -е. Спрямований на підкорення силою війська країн, поневолення народів; загарбницький. || Який здійснює завоювання (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завойовницький — ЗАГА́РБНИЦЬКИЙ (перев. про політику, війну і т. ін. — який здійснюється з метою загарбання), ЗАГА́РБНИЙ рідше, ЗАВОЙО́ВНИЦЬКИЙ, АГРЕСИ́ВНИЙ, ГРАБІ́ЖНИЙ підсил., ГРАБІ́ЖНИЦЬКИЙ підсил. Словник синонімів української мови