завойовниця
ЗАВОЙО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до завойо́вник.
— В Карпатські гори, на споконвічні українські землі, Червона Армія прийшла не як завойовниця, а як визволителька (Чорн., Визвол. земля, 1959, 139).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завойовниця — завойо́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- завойовниця — -і. Жін. до завойовник. Великий тлумачний словник сучасної мови