заволока
ЗАВОЛО́КА¹, и, ж. Суцільна завіса чогось легкого, що заволікає, огортає що-небудь.
Очі [Петра Федоровича] застилало заволокою; у висках — сіпало; у грудях— боліло-хрипіло (Мирний, І, 1954, 325).
ЗАВОЛО́КА², и, ч. і ж., зневажл. Зайда, заброда.
[Пані Люба:] Затесався, знаєте, на людську якийсь заволока. Зібрав коло себе всю челядь і почав розповідати про Кармелюка (Вас., III, 1960, 239);
По.. містах тинялося чимало всіляких заволок, про яких ніхто не знав, з чого саме вони живуть або чим займаються (Оп., Іду.., 1958, 453);
// лайл. Про людину, що багато часу десь вештається, гуляє.
— Де Хведір? ..Ніколи його дома немає. Так і шляється, бісова заволока! (Мирний, III, 1954, 55);
Побачивши врешті Дмитрика, Ярина обізвалась: — І де ти бродиш, заволоко? (Коцюб., І, 1955, 132);
Даринка розплющила очі й побачила над собою Ганну, яка ніяк не могла її добудитися, — «стривай, стривай, заволоко, що тобі тато скажуть!» (Ю. Янов., Мир, 1956, 93).
ЗАВОЛО́КА³, и, ж., мед. Підшкірний розріз із закладеною в нього полотняною тасьмою як засіб лікування.
Значення в інших словниках
- заволока — заволо́ка 1 іменник жіночого роду те, що заволікає заволо́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота волоцюга зневажл. заволо́ка 3 іменник жіночого роду підшкірний розріз Орфографічний словник української мови
- заволока — див. волоцюга; звабник Словник синонімів Вусика
- заволока — (на очах) сов. пелена, пор. ЗАВІСА; (хто) ЗАЙДА; ЛАЙ. волоцюга. Словник синонімів Караванського
- заволока — I -и, ж. Суцільна завіса чогось легкого, що заволікає, огортає що-небудь. II -и, ч. і ж., зневажл. Зайда, заброда. || лайл. Про людину, що багато часу десь вештається, гуляє. III -и, ж., мед. Підшкірний розріз із закладеною в нього полотняною тасьмою як засіб лікування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заволока — заволока приблуда (ст): І чо бим то сиділа між тими панами: та гонь ду кулєри з своїм завулокую на мазури тай фертік! (Рудницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- заволока — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл. Словник синонімів української мови
- заволока — Заволо́ка, -ки об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка