1. Словник синонімів української мови

заволока

ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.; ПОТЕРЧА́ зневажл. (загублена або взагалі чужа дитина, що пристала до когось). — Кожен приблуда такий, заблукавши до нас на Ітаку, До господині приходить моєї й плете небилиці (переклад Бориса Тена); Ситник привозив Родимові меди. Знався на нелегкому вмінні ситити це питво, високо ціниме і князями та боярами, і купцями-зайдами (П. Загребельний); Хтось снує уподовж вулиці.. Хто ж то такий? Може, захожий відкіля, що не второпа, куди йому повернути? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох, бо осідку не мали: приплентачі, перекотиполе... (С. Добровольський); Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Л. Первомайський); Не пить забродам з наших рік води (М. Терещенко); Горе мені на чужині, Зовуть мене заволокою (пісня); Того, що стріляв, схопило кілька рук.., всі пізнавали рудого фельдшера, підступного приблудька (Ю. Яновський); — А отсі голопуп'ята — то королівські діти? Тьфу, та й погані ж потерчата! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заволока — заволо́ка 1 іменник жіночого роду те, що заволікає заволо́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота волоцюга зневажл. заволо́ка 3 іменник жіночого роду підшкірний розріз Орфографічний словник української мови
  2. заволока — див. волоцюга; звабник Словник синонімів Вусика
  3. заволока — (на очах) сов. пелена, пор. ЗАВІСА; (хто) ЗАЙДА; ЛАЙ. волоцюга. Словник синонімів Караванського
  4. заволока — I -и, ж. Суцільна завіса чогось легкого, що заволікає, огортає що-небудь. II -и, ч. і ж., зневажл. Зайда, заброда. || лайл. Про людину, що багато часу десь вештається, гуляє. III -и, ж., мед. Підшкірний розріз із закладеною в нього полотняною тасьмою як засіб лікування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заволока — заволока приблуда (ст): І чо бим то сиділа між тими панами: та гонь ду кулєри з своїм завулокую на мазури тай фертік! (Рудницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. заволока — ЗАВОЛО́КА¹, и, ж. Суцільна завіса чогось легкого, що заволікає, огортає що-небудь. Очі [Петра Федоровича] застилало заволокою; у висках — сіпало; у грудях— боліло-хрипіло (Мирний, І, 1954, 325). ЗАВОЛО́КА², и, ч. і ж., зневажл. Зайда, заброда. Словник української мови в 11 томах
  7. заволока — Заволо́ка, -ки об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка