заволочений

ЗАВОЛО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заволокти́ 1.

Вогонь.. вертався докінчувати знищення на зайнятій, тепер уже чорній, заволоченій димами території (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78);

В заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки (Рибак, Час.., 1960, 760);

//заволо́чено, безос. присудк. сл.

Дивлюся ранком — вже заволочено серпанком сіреньким небо, далі став помалу й дощик накрапати (Л. Укр., І, 1951, 306).

ЗАВОЛО́ЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заволочи́ти.

Увесь лан засіяний і заволочений (Стор., І, 1957, 32);

Рілля ретельно була заволочена бороною (Вол., Самоцвіти. 1952, 45).