заволочувати
ЗАВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех. Волочінням розпушувати що-небудь, закривати землею посіяне насіння, обробляти весняні сходи посівів і т. ін.
Морський пісок на стежках збився грудками, його не заволочували граблями (Кучер, Чорноморці, 1956, 242);
Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60);
Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила, загребла (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206);
Заволочивши пшеницю, Галя із подругами.. висівали під культиватор перегній, послід, попіл (Горд., Цвіти.., 1951, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заволочувати — заволо́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- заволочувати — див. боронувати Словник синонімів Вусика
- заволочувати — -ую, -уєш, недок., рідко, заволочити, -очу, -очиш, док., перех. Волочінням розпушувати що-небудь, закривати землею посіяне насіння, обробляти весняні сходи посівів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заволочувати — Заволочувати, -чую, -єш сов. в. заволочити, -чу, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357. Словник української мови Грінченка