1. Словник української мови в 11 томах

завчасний

ЗАВЧА́СНИЙ, а, е.

1. Який настає, приходить, відбувається і т. ін. раніше від можливого, звичайного або призначеного часу; передчасний.

Що ж, хай надходить [осінь]! мене навіть радує душного літа завчасний кінець (Л. Укр., І, 1951, 200);

— Боляче й подумати, до чого можуть призвести завчасні й необачні виступи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 439).

2. Який заготовляється, робиться наперед, заздалегідь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завчасний — завча́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. завчасний — [заyчаснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. завчасний — -а, -е. 1》 Який настає, приходить, відбувається і т. ін. раніше від можливого, звичайного або призначеного часу; передчасний. 2》 Який заготовляється, робиться наперед, заздалегідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завчасний — ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М. Словник синонімів української мови
  5. завчасний — Завча́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. завчасний — Завчасний, -а, -е Заблаговременный. Желех. Словник української мови Грінченка