завізно
ЗАВІ́ЗНО.
1. присл., рідко. Важко, повільно.
[Петро:] Що колись так завізно йшло, з такою натугою добувалося, то тепер, у наш вік пару.., он як двине! (Мирний, V, 1955, 148).
2. у знач. присудк. сл., розм. Дуже багато кого-, чого-небудь; переповнено, скупчено.
— Та там у млині так завізно, ..мусив застоювати черги до самого вечора (Н.-Лев., II, 1956, 311);
На переправах завізно, тіснота, колотнеча… (Гончар, Новели, 1954, 84);
*Образно. Треба сватати дівчину. Доки не завізно! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завізно — заві́зно 1 прислівник важко, повільно незмінювана словникова одиниця заві́зно 2 присудкове слово переповнено, скупчено незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- завізно — див. багато Словник синонімів Вусика
- завізно — пр., Р. важко, повільно; ПР. СЛ. (на ринку) тіснота, товкотнеча, повно людей <�возів>, тісно, переповнено, скупчено. Словник синонімів Караванського
- завізно — 1》 присл., рідко. Важко, повільно. 2》 у знач. присудк. сл., розм. Дуже багато кого-, чого-небудь; переповнено, скупчено. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завізно — Заві́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завізно — Завізно нар. Много привоза зерна въ мельницу. На нашому млині так завізно, що не поспішишся молоти. Употребляется также и въ значеніи много работы вообще. Їздили наші коні кувать, та кажуть, — завізно. Мнж. Прийшов пізно, аж завізно. Ном. № 1802. ум. завізне́нько. Аф. Словник української мови Грінченка