завішувати
ЗАВІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док,, перех.
1. Закривати що-небудь, повісивши полотнище, шматок тканини, паперу і т. ін.
Як тільки насувалась ніч, — село пірнало в темряву і тишу. Люди завішували ряднами вікна і наспіх вечеряли (Тют., Вир, 1964, 299);
Ізнов «Тадеуша» я розгорнув, Розклав папір, вікно завісив синє (Рильський, І, 1956, 86).
2. розм. Підвішувати, вішати що-небудь, прикріпляючи до чогось, зачеплюючи за щось.
Асуар глянув крізь гратовані двері на вартового, що завішував на стіні лампу (Ірчан, II, 1958, 93);
Тепер став [Танасій] виливати молоко із дерев’яної посудини у великий мідний котел та завісив його над ватрою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 266).
ЗАВІ́ШУВАТИ², ую.уєш, недок., ЗАВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех. Заповнювати що-небудь великою кількістю почеплених, навішаних предметів.
Старі панни, закидали небожів кабінет валізами та скриньками, завішали усякими сукнями та капелюшами (Н.-Лев., II, 156, 72);
— Я нагадаю вам, що пріч тих ганчірок, якими ви завішали усі стіни, маєте чоловіка, дочку (Л. Янов., І, 1959, 373);
Дівчата її [їдальню] так приберуть. Рушниками завішають, портретами, вінками квітчають… (Головко, І, 1957, 255).
Значення в інших словниках
- завішувати — Завішувати: — припиняти [48;XX] А позаяк я сам дальше її видавати не можу,— сказав на те Парті.,— то, хотячи остатись нейтральним, завішу видавання «Зорі», а вони нехай собі видають нову газету» [XX] Словник з творів Івана Франка
- завішувати — заві́шувати 1 дієслово недоконаного виду закривати щось; підвішувати, прикріпляючи до чогось заві́шувати 2 дієслово недоконаного виду заповнювати великою кількістю навішаних предметів Орфографічний словник української мови
- завішувати — I -ую, -уєш, недок., завісити, -ішу, -ісиш, док., перех. 1》 Закривати що-небудь, повісивши полотнище, шматок тканини, паперу і т. ін. 2》 розм. Підвішувати, вішати що-небудь, прикріплюючи до чогось, зачіплюючи за щось. II -ую, -уєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завішувати — 1. (заслоною) запинати, запнути, зап'ясти, позапинати, напинати, напнути, нап'ясти, понапинати, заслонювати, заслоняти, заслонити, позаслонювати 2. це на стіні Словник чужослів Павло Штепа
- завішувати — ЗАВІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., що, чим. Заповнювати що-небудь великою кількістю почеплених, навішаних предметів. Дружина завішувала усі стіни сімейними фото (із журн. Словник української мови у 20 томах
- завішувати — Завішувати, -шую, -єш сов. в. завісити, -шу, -сиш и завішати, -шаю, -єш, гл. 1) Вѣшать, повѣсить. Такого дітей, що й гілля не здержало б (як би завісив). Ном. № 13871. А його мила не злюбим, гей повела його въ сад та й завішала. Чуб. V. 804. Словник української мови Грінченка