1. Словник української мови в 11 томах

завіюватися

ЗАВІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку.

Іноді мені обридала служба, і я кидав все і завіювався куди-небудь в повіт тижнів на два (Збірник про Кроп., 1955, 61);

Похитав [Максим] чомусь сумовито головою і чомусь подумав, що добре було б кудись завіятись у кіно чи в театр (Рибак, Час.., 1960, 438);

// Подаватися в невідомому напрямку.

Встромив [вербову гілку у землю], та й покинув на божую волю Пускати коріння й рости чи всихать Одній без призору, а сам свою долю завіявсь по білому світу шукать (Щг., Поезії, 1958, 405).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завіюватися — заві́юватися дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  2. завіюватися — -ююся, -юєшся, недок., завіятися, -іюся, -ієшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку. || Подаватися в невідомому напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завіюватися — ЗАВІ́ЮВАТИСЯ див. завіва́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. завіюватися — ЗАХО́ДИТИ (іти кудись далеко, за якусь межу або, йдучи, потрапляти далеко, не туди, куди слід), ЗАБРІДА́ТИ (ЗАБРО́ДИТИ) розм., ЗАВІ́ЮВАТИСЯ фам. — Док.: зайти́, забрести́, заві́ятися. Словник синонімів української мови