завіюватися
ЗАХО́ДИТИ (іти кудись далеко, за якусь межу або, йдучи, потрапляти далеко, не туди, куди слід), ЗАБРІДА́ТИ (ЗАБРО́ДИТИ) розм., ЗАВІ́ЮВАТИСЯ фам. — Док.: зайти́, забрести́, заві́ятися. З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла (генеральша), Та аж за царину зайшла (Т. Шевченко); — Була я у гаях і забрела дуже далеко (Марко Вовчок); Похитав (Максим) чомусь сумовито головою і чомусь подумав, що добре було б кудись завіятись (Н. Рибак). — Пор. 2. забира́тися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завіюватися — заві́юватися дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
- завіюватися — -ююся, -юєшся, недок., завіятися, -іюся, -ієшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку. || Подаватися в невідомому напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завіюватися — ЗАВІ́ЮВАТИСЯ див. завіва́тися. Словник української мови у 20 томах
- завіюватися — ЗАВІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку. Іноді мені обридала служба, і я кидав все і завіювався куди-небудь в повіт тижнів на два (Збірник про Кроп. Словник української мови в 11 томах