зав’язаний
ЗАВ’Я́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зав’яза́ти¹ 1, 2.
На другому стільці поруч лежала груба, добре зав’язана торба (Мик., II, 1957, 88);
Вийняла [Іваниха] горіхи, зав’язані в хустину (Л. Укр., III, 1952, 556);
Тихий, молода людина років 30 в гарній піжамі з зав’язаним хусткою горлом, сидить за столом і пише (Коч., II, 1956, 523);
На Лукині була тонка біла сорочка, голова зав’язана новою картатою хусткою (Н.-Лев., III, 1956, 349);
Зав’язані тоді відносини тривали і після закінчення розкопин [розкопів]. Тугай зайшов поговорити, а заразом узяти книжку, що її обіцяв Кудрявець (Коцюба, Нові береги, 1959, 339);
// У знач. прикм.
Вітя лежить із зав’язаною головою. Обличчя кривиться од страждання (Вас., III, 1960, 328);
// зав’я́зано, безос. присудк. сл.
Середина куреня. Вигляд конуса; дерева підрізано і верхи їх зведено докупи, потім зав’язано (К. Карий, II, 1960, 267).
Значення в інших словниках
- зав’язаний — Зав’я́заний. Дієприкм. від зав’язати. Комітет, зав'язаний для збираня жертв, зібрав доси 32. 000 зр[иньских] (Б., 1895, 26, 4). Українська літературна мова на Буковині
- зав’язаний — Зав’я́заний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)