загадуватися
ЗАГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. розм. Те саме, що зами́слюватися.
Хоч би сім’я..! А то сам, як палець.. Часто Максим, загадуючись над своїм бурлацьким життям, отак думав (Мирний, І, 1949, 233);
Ти погасла, ясна зоре! Став я мовчки, загадався… Не гадалось… В темне море Без весельця сам подався (Граб., 1. 1959, 349);
Про що вона загадалася? (Досв., Вибр., 1959, 29);
*Образно. Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить (Стар., Вибр., 1959, 7).
2. тільки недок. Пас. до зага́дувати 2, 3.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загадуватися — зага́дуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- загадуватися — -уюся, -уєшся, недок., загадатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 розм. Те саме, що замислюватися. 2》 тільки недок. Пас. до загадувати 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
- загадуватися — ЗАДУ́МАТИСЯ (почати зосереджено, глибоко думати, розмірковувати над чимось, про кого-, що-небудь), ЗАМИ́СЛИТИСЯ, ЗАГАДА́ТИСЯ розм., РОЗДУ́МАТИСЯ розм., РОЗГАДА́ТИСЯ розм., ЗАСТАНОВИ́ТИСЯ діал. — Недок. Словник синонімів української мови