1. Словник української мови в 11 томах

загвіздок

ЗА́ГВІЗДОК, дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір па кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі).

— А, борони боже, часом серед степу трісне вісь або поламається загвіздок. От тоді хоч пальцем затикай вісь, замість загвіздка, та й держи колесо руками, щоб не спало (Н.-Лев., І, 1956, 577);

[Роман:] Самрось бовтається, мов те колесо без загвіздка… (Кроп., II, 1958, 31);

Я.. взяв у праву руку лимонку, витяг загвіздок і кинув за ворота, обійшовши вбік (Ю. Янов., І, 19,58, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загвіздок — за́гвіздок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. загвіздок — -дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір на кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загвіздок — Загвіздок, -дка м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. Словник української мови Грінченка