загвіздок
ЗА́ГВІЗДОК, дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір па кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі).
— А, борони боже, часом серед степу трісне вісь або поламається загвіздок. От тоді хоч пальцем затикай вісь, замість загвіздка, та й держи колесо руками, щоб не спало (Н.-Лев., І, 1956, 577);
[Роман:] Самрось бовтається, мов те колесо без загвіздка… (Кроп., II, 1958, 31);
Я.. взяв у праву руку лимонку, витяг загвіздок і кинув за ворота, обійшовши вбік (Ю. Янов., І, 19,58, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загвіздок — за́гвіздок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- загвіздок — -дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір на кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- загвіздок — Загвіздок, -дка м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. Словник української мови Грінченка