загиблий

ЗАГИ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заги́нути і заги́бнути.

Під однією загиблою бід морозу грушею було виявлене справжнє чудо —..живий кущ винограду (Довж., І, 1958, 473);

Адмірал наказав одному малому кораблю підібрати людей з загиблого есмінця… (Кучер, Чорноморці, 1956, 101);

Сучасне буржуазне суспільство, яке вийшло з надр загиблого феодального суспільства, не знищило класових суперечностей (Комун. маніф., 1947, 14);

// у знач. ім. заги́блий, лого, ч.; заги́бла, лої, ж. Людина, яка загинула.

— Життя триває… І в цьому немає образи для загиблих, — занепокоєно говорив каштан (Руд., Вітер.., 1958, 146).