загнаний
ЗА́ГНАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до загна́ти.
Зачервоніли [від зорі] білі гуси, що спочивали на маленькому зеленому острівці, кимсь не загнані додому (Н.-Лев., І, 1956, 66);
— Романе, ти додому? — запитав біля сторожки Юрій Дзвонар, витягаючи з пальця глибоко загнану скалку (Стельмах, Хліб.., 1959, 409);
// за́гнано, безос. присудк. сл.
— Що ви думали? Як ви могли? Невже вас не жахав розмах смертей і розору? Скільки мільйонів нещасних загнано в рабство? (Довж., І, 1958, 380).
2. у знач. прикм. Змучений, украй виснажений гонитвою або переслідуванням (про коней, звірів).
Ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром (Коцюб., І, 1955, 334);
Кінь справді ледве стояв, широко поставивши тремтячі ноги. Лашка зрозуміла, що й цей кінь під нею загнаний (Ле, Наливайко, 1957, 244).
Як (ні́би і т. ін.) за́гнаний звір (вовк) — знесилений, переляканий.
Шукаючи дверей, він метався, як загнаний звір (Руд., Остання шабля, 1959, 64).
3. у знач. прикм., перен. Забитий, заляканий.
Від очей Таубенфельда не сховались загнані, отупілі очі [людей], зігнуті в нелюдській втомі спини, кволі помахи лопат (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 63).
Значення в інших словниках
- загнаний — за́гнаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- загнаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до загнати. || загнано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Змучений, украй виснажений гонитвою або переслідуванням (про коней, звірів). 3》 у знач. прикм., перен. Забитий, заляканий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загнаний — А, -е. Принижений, заляканий. Словник сучасного українського сленгу
- загнаний — ЗАБИ́ТИЙ у знач. прикм. (доведений до отупіння, до втрати віри у свої сили), ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, ОТУПІ́ЛИЙ, СЛІПИ́Й підсил., ЗАТУ́РКАНИЙ розм.; ЗА́ГНАНИЙ, ЗАЛЯ́КАНИЙ (який став боязким, несміливим через постійний страх перед ким-, чим-небудь). Словник синонімів української мови