заговорений

ЗАГОВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заговори́ти 3.

Він [солдат] почував себе заговореним від смерті й надсильним (Довж., І, 1958, 300);

Не допомагало [Охрімові] зілля, викопане до схід сонця, освячене росами, заговорене шептухами (Речм., Весн. грози, 1961, 4);

Дід щовесни і щоосені шукає клад,.. та ніяк не може на нього натрапити — клад заговорений (Бурл., Напередодні, 1956, 306).