заговорити

Значення в інших словниках

1. заговорити — заговори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. заговорити — [заговоритие] -воур'у, -вориеш Орфоепічний словник української мови
3. заговорити — див. заговорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заговорити — заговори́ла (проки́нулася) со́вість у кого, рідко у кому і без додатка. Хто-небудь став чесним, справедливим; кому-небудь стає соромно за свої вчинки. Фразеологічний словник української мови
5. заговорити — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
6. заговорити — Заговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. заговорити — Заговорити, -ся см. заговорювати, -ся. Словник української мови Грінченка