заговорюватися

ЗАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАГОВОРИ́ТИСЯ, орю́ся, о́ришся, док.

1. з ким і без додатка. Довго говорити, захоплюючись розмовою.

Попадались і тямущі люди.., і з ними не раз Борис заговорювався до пізньої ночі (Фр., III, 1950, 413);

— Тітка Уляна хоч би як заговорилася, а до корів не спізниться й на хвилину, — усміхнулася Ольга Яворська (Жур., Вел. розмова, 1955, 35).

2. розм. Говорити зайве; забріхуватися.

[Деревіцький:] Говоріть, та не заговорюйтесь (Кроп., IV, 1959, 67);

— Дівчино, говори, та не заговорюйся! — з серцем кинув Яків (Стельмах, Хліб.., 1959, 336).

3. тільки недок. Говорити, збиваючись, безладно, напівсвідомо.

За цей короткий час.. він значно змінився на гірше: якийсь він став жовтий, прозорий, аж світиться і вже зовсім заговорюється (Коцюб., III, 1956, 339);

За день жар збільшився, і Кривоніс почав уже заговорюватися (Панч, Гомон. Україна, 1954, 443).