заголовний
ЗАГОЛО́ВНИЙ, а, е. Який служить заголовком, для заголовку. Заголовна буква (літера) — велика буква в слові па початку якогось тексту, розділу, абзацу.
Книжкова мініатюра [на Україні в XIV-XVI ст.] збагатилася не тільки чисто художньо. В ній з’явились жанрові мотиви з введенням, в «ініціали» (заголовні букви) зображень людей, що передають місцевий типаж і побут (Іст. УРСР, 1, 1953, 176);
Заголовна роль — роль дійової особи, ім’ям якої названо п’єсу, сценарій фільму.
Успіхові фільму «Тарас Шевченко» сприяла.. блискуча гра видатного актора українського театру й кіно Амвросія Бучми у заголовній ролі (Вітч., 3, 1964, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заголовний — заголо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- заголовний — -а, -е. Який служить заголовком, для заголовку. Заголовна буква (літера) — велика буква в слові на початку якогось тексту, розділу, абзацу. Заголовна роль — роль дійової особи, ім'ям якої названо п'єсу, сценарій фільму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заголовний — Титульний, розділовий Словник чужослів Павло Штепа
- заголовний — Заголо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заголовний — Заголовний, -а, -е Заглавный. Словник української мови Грінченка