1. Словник української мови в 11 томах

заграбувати

ЗАГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ЗАГРА́БИТИ, блю, биш; мн. загра́блять; док., перех., розм. Захопити, відняти що-небудь по-злодійському.

— Флоту і в нас нема, — пояснив херсонський посланець. — Всі, які були, судна ті ж таки грабіжники заграбували, погнали за море з народним добром (Гончар, II, 1959, 42);

— Казали мені заграбити [кожуха] — я заграбив, решта не до мене належить (Фр., III, 1950, 200);

// Пограбувати кого-небудь.

Набіжим на хутір — пана заграбуєм (Щог., Поезії, 1958, 476).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заграбувати — заграбува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. заграбувати — -ую, -уєш і заграбити, -блю, -биш; мн. заграблять; док., перех., розм. Захопити, відняти що-небудь по-злодійському. || Пограбувати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заграбувати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  4. заграбувати — Заграбува́ти, -бу́ю, -єш гл. Заграбить, отнять. Заграбував волика. О. 1862. І. 43. Словник української мови Грінченка