1. Словник української мови в 11 томах

загрубілий

ЗАГРУБІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до загрубі́ти.

В довгому піджаці, в мужичих чоботях, з загрубілими мозолястими руками він дуже нагадував якого-небудь діда-пасічника (Вас., І, 1959, 141);

Загрубілий від давності й зажовклий папір. Перша сторінка замацана руками численних читачів (Ле, В снопі.., 1960, 9).

2. у знач. прикм., перен. Який став грубим, байдужим.

Ось непомітно ці дещо загрубілі, занедбані, овіяні бойовими димами, вже не раз обстріляні люди почали готуватися до приходу дівчини (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загрубілий — загрубі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. загрубілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до загрубіти. 2》 у знач. прикм., перен. Який став грубим, байдужим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загрубілий — НЕЧУ́ЛИЙ (позбавлений чуйності, душевності, теплоти в ставленні до інших), НЕЧУ́ЙНИЙ, НЕЧУТЛИ́ВИЙ рідше, СУХИ́Й підсил., ЧЕ́РСТВИЙ підсил.; ТОВСТОШКІ́РИЙ (ТОВСТОШКУ́РИЙ) розм. (якого нічим не можна пройняти); БЕЗДУ́ШНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, КАМ'ЯНИ́Й підсил. Словник синонімів української мови