загрюкати
ЗАГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док., об що, у що, чим і без додатка. Почати грюкати, створюючи сильний шум при ударах, поштовхах і т. ін.
В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками об залізні грати. Поспішали (Вас., І, 1959, 71);
А лиш стемніло, по всьому місту.. уже за-грюкали [фашисти] прикладами в двері, пішли облавами на людей (Гончар, II, 1959, 35);
Здалека гуркотів поїзд. Загрюкали речами, зачовгали чобітьми (Сміл., Зустрічі, 1936, 217);
На хуторі знялася метушня. Загрюкали двері, залунали голоси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загрюкати — загрю́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- загрюкати — -аю, -аєш, док., об що, у що, чим і без додатка. Почати грюкати, створюючи сильний шум під час ударів, поштовхів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загрюкати — Загрюкати, -каю, -єш гл. Застучать, захлопать (дверью). Словник української мови Грінченка