задеревіти
ЗАДЕРЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Те саме, що задерев’яні́ти 1.
Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240).
2. перен. Стати нерухомим; завмерти, заніміти.
Ключник застиг на місці, задеревів і не міг ворухнутися (Фр., II, 1950, 256);
Я подививсь в її великі очі І з подиву задеревів на мить (Павл., Бистрина, 1959, 215).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задеревіти — задереві́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- задеревіти — док., затерпнути, заціпеніти, застигнути, заклякнути, задерев'яніти; (на місці) завмерти, заніміти. Словник синонімів Караванського
- задеревіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Те саме, що задерев'яніти 1). 2》 перен. Стати нерухомим; завмерти, заніміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задеревіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови
- задеревіти — Задереві́ти, -ві́ю, -ві́єш і задерев’яні́ти, -ні́ю, -ні́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задеревіти — Задеревіти, -вію, -єш гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Камен. у. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Камен. у. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів. Камен. у. Словник української мови Грінченка