задеревілий
ЗАДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до задереві́ти.
Оля дивилась на сестру з розкритими устами, задеревіла з великого здивування, а може зо страху (Вільде, Винен.., 1959, 25);
// У знач. прикм.
Пан Зефірин від брами бачив сю скажену гонитву, але серце його було задеревіле (Фр., II, 1950, 385);
Івоніка глядів на оповідача витріщеним, задеревілим поглядом (Коб., II, 1956, 206);
Задеревілі ноги.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задеревілий — задереві́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- задеревілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до задеревіти. || у знач. прикм. Задеревілі ноги. Великий тлумачний словник сучасної мови